Парк "Памяти и Примирения"

Парк "Памяти и Примирения" на проспекте С.Нигояна в г. Днепропетровск (Днепр). Мемориальное кладбище, шесть братских могил.

Координаты в GoogleEarth: 

Широта: 48.473633°

Долгота: 35.006018°

Пам’ятник відкрили 9 травня 1976 року. Тоді це був парк «імені М. І. Калініна», але серед містян була поширена інша назва – «Парк живих та мертвих». Народна назва добре увібрала у себе історію цього місця. Парк розташований на території Чечелівського міського кладовища, яке з’явилось в Катеринославі наприкінці 18-го сторіччя. Тут поховане не одне покоління місцевих мешканців. Зручне розташування поруч із вокзалом та центральними кварталами обумовило використання цвинтаря обома воюючими сторонами.
З початком окупації Дніпропетровська з серпня 1941 року тут з’явились могили окупантів: німців, італійців, румунів, угорців. Найбільшими та найпомітнішими були німецька та італійська ділянки. Особливо виділялась італійська. На постаменті височіла кількаметрова скульптура вояка у повний зріст, на хресті за його спиною був викарбуваний напис: «З Богом за Батьківщину», а біля ніг лежав вінок з мечем. Такий собі зразок імперської архітектури на тлі водонапірної башти залізничної станції «Дніпропетровськ-Головний».
Після визволення міста з листопада 1943-го по квітень 1944-го року., на Чечелівському кладовищі, у 167-ми індивідуальних та 20-ти братських могилах були поховані 376 радянських воїнів. Усі вони загинули у боях за визволення області, або померли від ран у військових шпиталях. На могилах були встановлені тимчасові дерев’яні пірамідки з іменами похованих. Окремо вирізнялась могила уродженця Дніпра сержанта Солоніна Константина Васильовича із 775-го штурмового авіаційного полку. Він помер від ран 24 листопада 1943 року у шпиталі в рідному місті. Мати забрала його тіло для поховання. Батьки встановили на могилі пам’ятник із великим портретом сина.
Ділянка поховань радянських воїнів була розташована у північній частині кладовища неподалік італійської. Ближче до кутового входу стояли могили німців. Вороги були поховані поруч. На той час про примирення взагалі не йшлося. У 1946-му році на місті кладовища створили парк відпочинку імені Калініна. Окрім могил радянських воїнів, усі інші поховання знесли. За спогадами містян, на початку 1950-х під парканом ще лежав повалений італійський пам’ятник.
Під час будівництва парку та у наступні роки могили радянських воїнів з кладовища та інших госпітальних поховань міста - перенесли до 27-ми братських могил. В 1949-му році тут встановили капітальні пам’ятники: скорботні постаті двох воїнів з вінками, обеліск та дві стели з іменами. У 1976-му - провели повну реконструкцію меморіалу.
На цьому історія військових поховань не закінчилась. Починаючи з 1996-го року, на місцях поховань німецьких та італійських військовослужбовців проводились заходи із пошуку їхніх останків та ексгумації. Представники італійської сторони відвезли своїх полеглих на перепоховання до Італії. Представники Народної Спілки Німеччини перепоховали останки своїх вояків на збірному кладовищі під Харковом. Давши змогу колишньому ворогу вшанувати пам'ять своїх полеглих, українська сторона зробила важливі кроки на шляху до примирення.

(з путівника "Військова Пам'ять Дніпра")